Фейкову «хату Леонтовича» планують відреставрувати. Для цього 23 січня в Києві навіть проводили благодійний концерт. Насправді цей будинок звели вже після смерті композитора. Справжня хата згоріла понад сто років тому. Хочете знати більше правди — читайте далі.

Що сталося?

23 січня в Києві відбувся благодійний концерт, на якому зібрали 150 тисяч гривень «на відновлення будинку українського композитора, автора всесвітньо відомої композиції «Щедрик» Миколи Леонтовича». Серед гостей — народні депутати, політики, громадські лідери, посли іноземних держав, представники українського та міжнародного бізнесу, діячі культури та мистецтва http://bit.ly/3aHhXgvhttp://bit.ly/2GcZ9Yv

«Ми не можемо спостерігати осторонь, як десятиліттями ігнорується проблема будиночку дитинства Миколи Леонтовича, доведеного до аварійного стану. Ми маємо врятувати цю унікальну історичну пам’ятку заради майбутнього», — сказала організаторка заходу президентка Фонду гуманітарного розвитку України Наталія Заболотна http://bit.ly/2TMLfEo

Гроші на відновлення будинку у селі Шершні збирають уже не перший рік. Такі заяви у фонді майже дослівно озвучують, починаючи з 2017 року. На їхні заклики охоче реагують численні ЗМІ. Наприклад, канал 24: «Колгоспна контора, а тепер — пошта: 150-літня хата автора колядки „Щедрик“ розвалюється на очах» http://bit.ly/36hGchN

Торік у фонді звітували, що на конкурсі проєктів реновації будинку вже обрано переможця. Ним виявився архітектор Олексій Семирог-Орлик. Його проєкт «передбачає збереження будинку в максимально автентичному вигляді завдяки використанню легких матеріалів та скла. Буде підсилений фундамент, замінена підлога, а стіни очистять піскоструминною обробкою».

Поруч із будинком пропонується звести літній музичний театр під відкритим небом на 350 глядачів та школу-студію з музичними й мистецькими класами для місцевих дітей http://bit.ly/2ve7sRw

Де справжня хата Леонтовичів?

Микола Леонтович народився в сім’ї сільського священника. Батько Дмитро Феофанович служив у Хресто-Воздвиженській церкві села Шершні, що на Вінничині. За кліровими записами, які зберігаються в держархіві Хмельниччини, саме в той час, у 1880 році, на її єдиній присадибній землі збудували дерев’яний будинок на кам’яному фундаменті. Відтак, на думку істориків, закономірно припустити, що саме там Леонтовичі й мешкали.

Дослідник Євфимій Сіцінський у своїй книзі про приходи й церкви Подільської єпархії пише, що у 1898 році священицькі приміщення згоріли від пожежі. Тобто будинок, у якому найімовірніше мешкали Леонтовичі, проіснував лише 18 років http://bit.ly/30HqI5y

«Ґрунтуючись на сільських легендах, деякі активісти намагаються видати за автентичний будинок родини Леонтовичів кам’яну будівлю, вимагаючи перетворити її у меморіальний об’єкт. І навіть звинувачують науковців у небажанні одностайно погоджуватися з доволі сумнівними припущеннями», — обурюється директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька.

Фейковий будинок

Генеалог, архівіст Сергій Фазульянов досліджував архівні документи і разом із членами спільноти “Історія Вінниці” їздив у Шершні оглядати будівлю, яку видають за хату сім’ї Леонтовичів. Сама будівля складена з каменю, її пізніші частини — з цегли.

— Дуже схоже на ті хати, які я бачив — побудовані в перші роки після Другої Світової Війни. Єдине, що її маркує як будинок Леонтовича — це радянська табличка, яку колись навісили на колгоспну контору», — розповів нам Фазульянов.

За його словами, ця будівля як колгоспне майно була розподілена між колишніми членами колгоспу в якості майнових паїв. Поточний фактичний власник їх скупив у селян, але процедуру приватизації так і не провів.

— Коли ми спілкувалися було враження, що власник був би радий позбутися цієї споруди. Ми вертаємось до цього питання щороку, коли місцеві «краєзнавці», назвемо їх так, починають чергову хвилю просування, що це хата Леонтовича. Щоразу, коли хтось наводить документи про пожежу, починаються агресивні випади та ледь не погрози розправи.

Село Шершні — це глухомань без доріг та інфраструктури. Саме з цієї причини створення музею постійно відкладають на потім. Фазульянов тільки вітає, якщо такий музей з’явиться. Але, каже він, не можна його будувати на брехні.

На закиди Фазульянова у фонді відреагували блискавично. Мовляв, зазначена в документах кількість кімнат у будинку «доводить абсолютне співпадіння кількості кімнат та наявності кухні в тому будинку, який зараз стоїть у Шершнях» http://bit.ly/2TSqM0L

Аргументація правоти Фонду та активістів побудована на емоціях та «свідченнях очевидців». Текст не має жодного посилання на документи, які датуються періодом проживання в Шершнях Леонтовичів, а також часом, коли священицька хата згоріла. Як докази наведено або сучасний проєкт, який очевидно створений на основі опису хати з „Приходів“, або перелік пам’яток, куди хата потрапила через те, що на ній в радянський час повісили табличку.

«Мене звинуватили в зневазі до жителів села та активістів. Це не відповідає дійсності — я зневажаю ледарів та маніпуляторів, які замість роботи з джерелами аргументують свою позицію „свідченнями очевидців“ та грають на емоціях», — каже Фазульянов.

«По той бік новин» кілька днів тому звернувся до Фонду за роз’ясненням ситуації. Однак відповіді досі так і не отримав.

Радимо медіа перед поширенням перевіряти інформацію, яку надають різноманітні організації.